10 квітня 2014 року в Дніпродзержинській центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка, під час чергового засідання міського краєзнавчого товариства "Кам'янське-Дніпродзержинськ", відбулася презентація нового (2-го та доповненого) видання книги відомого дніпродзержинського краєзнавця та письменника, члена Національного товариства краєзнавців України Олександра Юлійовича Слонєвського "Мартиролог Кам'янського-Дніпродзержинська та Кам'янського (Дніпродзержинського) району за роки тоталітарної влади". Презентована праця присвячена 2462 мешканцям і вихідцям Дніпродзержинська (історичного Кам'янського), яких було репресовано комуністичною владою. 

Унікальність цієї праці полягає не лише в надзвичайно великій кількості імен репресованих (про більшість із яких сучасне суспільство змогло довідатися саме завдяки О. Слонєвському) і даних щодо їхнього життя. Наразі ця книга є найповнішим джерелом по радянських репресіях у Дніпродзержинську та його районі. Серед сумного списку "Мартирологу" є настоятель Свято-Миколаївського Кафедрального Собору м. Дніпродзержинська протоієрей-сповідник о. Георгій Беззабава (С. 15, 571), і клірик цього храму протодиякон-сповідник о. Андріан Шкребенко (С. 248). Як організатор та активний учасник відновлення дніпродзержинського костьолу святого Миколая, Олександр Юлійович приділив особливу увагу настоятелям римо-католицького храму о. Якову Розенбаху (С. 189, 577) та ксьондзу Костянтину Томашевському (С. 221, 578).

Обробивши надзвичайно велику кількість архівних матеріалів, О. Слонєвський зміг досягнути величезної мети - видати "Мартиролог" на 580 сторінках, на яких є й  фото деяких репресованих. Нажаль, така важлива не лише для Дніпродзержинська та Дніпропетровської області, але й для усієї України праця була видана лише в кількості 23 (!) екземплярів, які було розкуплено у день презентації.

Розповідаючи про нове видання "Мартирологу", автор зазначив: "Чому в мене, взагалі, виник інтерес до репресій, до цієї тематики? Звісно, як у краєзнавця, який займається питаннями історії нашого міста, а ще тому, що я ріс в атмосфері сім'ї "ворогів народу" (у нас в сім'ї репресовано семеро людей (це найближчих родичів), з яких шестеро - розстріляно. Якщо говорити про більш далеких родичів, вже не кажучи про друзів, знайомих, сусідів, то тут ми наберемо декілька десятків осіб. І ось з самого дитинства моя мама, моя бабуся розповідали мені про цей жахливий час, і коли приходили бабусині подруги ... то незмінно зачіпалася тема репресій, і цей їхній страх до сталінського режиму та його "передового загону" органів НКВС - він "увійшов" до мене з самого дитинства. Але я радий тому, що хоча би мої діти не знають цього страху - це вже дуже добре. Темою репресій я, по суті, займаюся вже дуже давно. Сама ідея книги виникла наступним чином: одного разу ... Василь Чорномор ... передав мені компакт-диск із прізвищами репресованих по Дніпропетровській області (там було біля 20 000 імен). І ці прізвища, ці імена були зібрані у свій час за указівкою Президента Ющенка, який вирішив створити всеукраїнську книгу пам'яті "Реабілітовані історією". Для цих людей було відчинено архіви Служби безпеки, і вони почали так робити "вибірки". І тоді мені спало на думку, що слід із Дніпропетровської області виписати (вибрати) прізвища наших земляків, і видати [це] окремою книгою. Слід зазначити, що вже скоро я вже був не радий своєму рішенню, бо була величезна кількість репресованих (ці списки мені вже снилися), але я вже до того часу перебрав, мабуть, уже біля третини цього великого списку, і відступати вже було запізно. Але, крім того, я побачив, що ці списки все-одно не є повними, і до цих прізвищ із компакт-диску додалися інші джерела: книга Базарянінова "Годы и судьбы" ... книга Судака "Как их делали врагами". Крім того, я особисто працював у архіві Служби безпеки, оскільки величезна кількість репресованих родичів надавала мені право на роботу в архівах саме по цих людях.

Також відкрилося ще одне джерело інформації (бо, як Ви знаєте, у Службі безпеки все "вкрито таємницею", і потрапити до архівів вкрай тяжко, і, знову ж таки, лише [за матеріалами] по своїх родичах (як у моєму випадку)). Але велике джерело інформації відкрилося у Дніпропетровському партархіві: там я неодноразово працював і знайшов справи, папки з рішеннями Бюро міському партії міста Дніпродзержинська. І ось там (особливо 37 - 38 роки), у так званих "конфліктних справах" виключали з партії заарештованих "ворогів народу". Там виявилася ще достатня кількість імен, яких не було в інших списках, крім того, з історії нашої родини: мій двоюрідний дідусь Броніслав Іванович Кальвасинський (у книзі про нього розповідається на С. 88 - АБ) "трійкою" [1] був засуджений до десяти років виправних таборів, а "відсидів" рік у в'язниці. Я особисто переписував постанову "трійки" відносно вироку Броніславу Івановичу, але цієї людини ніде немає - в жодному списку репресованих. Так з'являлася інформація про людей, який просто ніде немає. І, звичайно, дуже багато мені допомогли наші мешканці - дніпродзержинці (у яких були репресовані родичі) своїми документами, фотографіями та якимись спогадами. І ось після того, як було видано першу книгу "Мартиролог", пройшов час, і з'являлися все нові й нові імена. І, якщо у першому виданні у нас було десь 2 100 імен репресованих по нашому місту, то друге видання вже містить 2 462 імені. Маю сказати, що ця цифра не остаточна - зараз вийшла ця книга, "Мартиролог", і коли я отримав її "на руки", у мене з'явилася інформація про ще двох людей, яких було репресовано та які жили в нашому місті. Так що працю може буде продовжено, але, мабуть не в плані 3-го видання, а в плані того, що ми не маємо остаточної інформації по цьому періоду ...

Структура другої книги така ж сама, як структура першої книги - тобто тут два списки репресованих. Мені спало на думку розмістити людей не лише в алфавітному порядку, але й в хронологічному. В алфавітному ми можемо віднайти будь-яку людину яка нас цікавить (якщо вона тут є), а хронологічний порядок дає нам картину репресій, коли ми бачимо, що відбувалося "по роках", а такі роки, як 37-й, 38-й, навіть ідуть по місяцях (у зв'язку з такою величезною кількістю репресій). Маю зазначити, що всі ці люди, які в цьому списку, в "Мартирологу" - це все безпідставно (! - АБ) репресовані люди, і всі вони реабілітовані. І тепер ми можемо бачити картину репресій по роках, і навіть якийсь самостійний дослідник може на основі цих хронологічних списків проводити своє дослідження (наприклад по підприємствах, за національностями, і т.д.), тому що видно, що людей репресували не по одному, а практично завжди їх "зводили" до якихось "контрреволюційних" організацій, який особисто я нарахував 197 (це по нашому місту було сфабриковано 197 справ по "контрреволюційним" організаціям). Єдиним виключенням стали дружини "ворогів народу", яких репресували в індивідуальному порядку: забрали чоловіка - минув час - забрали дружину або членів їхніх родин (наприклад, дітей). Що я ще хотів сказати? Робота продовжується і я гадаю, що самим головним є те, що ця книга є в міському музеї, міській бібліотеці, у музеї ДМК, і кожен, хто бажає, може прийти та ознайомитися з цією книгою.

Мені було дуже приємно, як автору, коли я дізнавався з розмов із співробітниками музею, що приходили люди, які нічого не знали про долю своїх родичів, раптом знаходили прізвище свого діда, або прадіда, і там відкривалася для них його доля: де жив, де працював, коли був репресований, по якій справі, де зберігається його справа.

Цю книгу було видано коштами спонсорів, яким окрема подяка: це Віктор Леонідович Попко (онук репресованого Станкевича; він живе у Києві), Клавдія Анатоліївна Мусієнко (племінниця репресованого Чечуро; це наша мешканка), Олег Іванович Захорольський (директор "ЗІП'у") та Єпископ Дніпродзержинсько-Царичанської єпархії Володимир. Їм, звісно ж, велика подяка. Втім (це не в якості критики), я сподівався що ще відгукнеться Дніпровський комбінат (тому що в цьому списку біля тисячі репресованих заводчан, більшість із яких розстріляні), але адміністрація комітетів профспілок "зберігали горделиве мовчання".

Наклад цієї книги склав 23 екземпляри, з яких мені (як автору) "на руки" потрапив 21 екземпляр, половина з яких "уходить" на подяку спонсорам, і на сьогоднішній день, незважаючи на надзвичайно велику собівартість (500 гривень) - їх уже немає. Увесь тираж розкуплено за виключенням однієї книги - ще одна книга лишилася, так би мовити, "у вільному плаванні" (після закінчення засідання Краєзнавчого товариства цей примірник теж було придбано - АБ).

Ось така історія та завдання цієї книги. Гадаю, що вона ще важлива в тому плані, як прийнято говорити, для "підростаючого покоління", щоби люди знали що несла собою радянська влада. Коли зараз багато хто хоче повернутися до СРСР, можна на прикладі цієї книги подивитися що було конкретно у нашому місті. Гадаю, якщо т.зв. "зелені чоловічки" з'являться ще й у нашому місті, то в якомусь майбутньому новий дослідник мабуть збере для "Мартирологу" кількість імен у 2, або 3 рази більшу, аніж зібрано тут. Це так - до слова. 

Велика подяка всім, хто допомагав у створенні цієї книги. Особлива подяка Людмилі Сергіївні Глок - тут (у книзі - АБ) окремо зроблено розділ, у якому зібрано біля 70-ти прізвищ, які віднайшла конкретно вона: це люди уродженці Кам'янського (Дніпродзержинська), яких було репресовано за межами нашого міста. І щоби не "розчиняти" її працю за цих людей у масі 2 400 репресованих, гадаю було би справедливо її дослідження розмістити окремо. Крім того, наприкінці книги представлений фотоархів репресованих - це те, що мені вдалося знайти (більше 130 фотографій). Звісно ж, аби я був більш активним та більш наполиглевим ... можна було би віднайти ще більше (принаймні, штук 5 - 6 фотографій). Однак, що є - те й є" [2].

Взявши слово після виступу автора "Мартирологу", директор Дніпродзержинської центральної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка Тетяна Іванівна Герасюта зауважила: "Для мене важливо ... що це абсолютно дніпродзержинський продукт. Тому що - люди Кам'янського-Дніпродзержинська (репресовані, автор), і, звісно ж - видавництво. Для нас це особлива честь, тому що цю книгу підготовлено до друку та видано у Дніпродзержинську, у дніпродзержинському видавничому домі "Андрій" (директор, керівник цього видавництва Андрій Іванович є тут ... Завдяки зусиллям цього видавництва з'явився "Мартиролог" у такому вигляді, яким він є, тому що це дійсно для 23 екземплярів, як Ви розумієте, просто непосильна ціна. І слід було знайти з тієї суми, яка була, аби цей проект було закінчено. Не зважаючи на те, що 23 екземпляри є, саме головне, що більшість тих хто цікавиться, мають абсолютно вільний доступ до цього видання: чи то в бібліотеці, чи то в музеї, чи то в людей, у яких це видання "на руках" [3]".

Власник видавничого дому "Андрій" Андрій Іванович Яловий поділився з присутніми особливостями видавничого процесу цього унікального видання: "Книга виконана ручними технологіями - тут абсолютно інші технології, чим в виданні всіх інших книг, тобто шили вручну, обрізали вручну, але, незважаючи на такі нестандартні технології, вона має абсолютно товарний вигляд, вона за якістю не відрізняється від масової (тиражної) книги, яка зроблена у любій фаховій типографії. Що ми могли додати до цього видання? Виключно те, щоби книга мала вигляд хорошої книги, хорошого, якісного книжкового видання ... Я з впевненістю можу сказати, що автор цієї книги робить добро. Можливо це "гірке" добро, тому що тут дуже багато негативу, але лікувати треба й гіркими ліками. Я дуже радий співробітництву з таким автором, ми чекаємо на Вас з новими книжками, зробимо все можливе. І, гадаю, що всі ми можемо сказати йому велику подяку за те добро, що він робить" [4].