Парафія преподобного Сергія Радонєжського була утворена навесні 2013 року з благословіння першого Архієрея нашого міста Єпископа Дніпродзержинського та Царичанського Володимира. Згідно з розпорядженням Владики Володимира першим настоятелем новоутвореної громади було призначено ієрея Сергія Бойчука.

Заради проведення богослужінь та задля потреб вірників парафії преподобного Сергія, настоятелем Андріївської церкви (Свято-Андріївського храму м. Дніпродзержинська) священником (нині ― протоієреєм) отцем Романом Товстяком був подарований переобладнаний під храм вагончик (у якому о. Роман служив, поки споруджувався храм Апостола Андрія). Цей вагончик було поставлено на лівому березі міста Дніпродзержинська на розі проспектів Перемоги та вулиці Карла Маркса.

24 квітня 2013 р. згідно з «розпорядженням голови облдержадміністрації» [1] Дніпропетровської області (№ Р-313/0/3-13) було зареєстровано «Статут релігійної громади Свято-Сергіївської парафії Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпродзержинську», який складається з 4 аркушів, що було підтверджено власним записом і підписом завідувача сектору управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації А. І. Северином того ж самого дня. Завдяки цьому Свято-Сергіївська парафія отримала «Свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади № 1326» за підписом голови Дніпропетровської державної адміністрації Дмитра Валерійовича Колєснікова [2].

Згідно з зареєстрованим Статутом, його зміст було ухвалено під час парафіяльних зборів 1 квітня 2013 р. та затверджено Єпископом Володимиром Орачóвим [3]. Пункт 1.1. Статуту свідчить про те, що «релігійна громада Свято-Сергіївської парафії … [це] релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Дніпродзержинської єпархії» [4].

Перша Божественна Літургія (як і перше богослужіння загалом) у парафії преподобного Сергія було відправлене в пам’ятний день ― 28 квітня 2013 року, на свято Входу Господнього до Єрусалиму. З того часу, в міру своїх сил, громада починає своє становлення.

Слід зазначити, що на початку помічникам отця Сергія Бойчука довелося докласти чимало зусиль, аби територія навколо вагончика була очищена від чисельного сміття та упорядкована до свого нинішнього стану скромної, але доглянутої землі навколо храму. Згодом, трудами Алексєєнко Євдокії Йосипівни, до вагончика було приєднано ще одну невелику металеву споруду, яка і сьогодні служить входом до храму.

Уже на перші престольні  свята (18 липня та 8 жовтня 2013 року) вірники змогли організувати храмові обіди для тих, хто глибоко й молитовно шанує пам'ять прп. Сергія.

Одним із перших жертводавців церкви став Преосвященніший Єпископ Володимир, який до дня Святої Пасхи 2013 року подарував невеличке богослужбове Євангеліє, яке є однією зі святинь храму. Також серед усіх, хто в міру своїх сил допомагає храму слід зазначити Олександру Семенівну Нєлєско, що написала та пожертвувала ікони Пресвятої Трійці, пророка Іллі та блаженної Ксенії Петербурзької. Учениця О. Нєлєско Олександра Василівна Фур'як написала та пожертвувала ікону святителя Спиридона Чудотворця, а влітку 2013 року вірники збирали кошти для придбання деякої богослужбової літератури.

Звісно, що без помічників настоятелю храму довелося би здійснювати свою діяльність вкрай тяжко. З перших днів, у церкві святого чудотворця настоятелю стали допомагати Зінаїда Василівна Мугáка та Ірина Анатоліївна Шандиба. Їхніми трудами й турботами храм і територія навколо нього завжди є чистими та доглянутими.

27 листопада 2013 р., згідно з указом Преосвященнішого Володимира, новим настоятелем храму було призначено архімандрита Арсенія Бочкаря, який прийняв справи храму вже 30 листопада.

Ініціативою та трудами вірників, до новорічних і різдвяних свят 2014 року, храм преподобного Сергія було прикрашено ялинкою, біля якої на Різдво настоятелем були роздані пам’ятні подаруночки вірникам і дітям.

19 січня 2014 року, на свято Хрещення Господнього, Константином Борисовичем Лозинським до храму була пожертвувана ікона преподобного Сергія, написана самим жертводавцем.

 

Архімандрит Арсеній Бочкарь